IV. Кульмінація — слово вчителя про рушник.
Рушник... він пройшов крізь віки. Він і нині
символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. А чи знаєте ви, що
рушники різняться за назвами?
♥ Утирач — для рук та обличчя;
♥ стирок — для посуду, столу;
♥ покутник — ним обвішують стіни;
♥ плечовий — пов’язують сватів;
♥ подарунковий — обрядовий, весільний.
Хліб-сіль, рушник — гостинності ознака.
Це культові і обрядові знаки.
Чудовий український наш рушник!
На щастя, він ще з побуту не зник.
Є звичай: рушником сватів в’язати,
Дорогу молодятам вистеляти.
Прекрасні візерунки рушників
Несуть красу із глибини віків.
Рослини-обереги, котрі здавна
цінувались в нашому народі.
Розпочинається з віршів:
1. Є багато рослин запашних,
Кожна квітка красу свою має,
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї.
2. Верба — одвічний символ України,
Також відома культова рослина.
Символізує вірність, рідний край,
Любов безмежну, ніби небокрай.
V. Розв’язка: народні повір’я про
обереги.
1. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення
води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття
води. Це була своєрідна народна гігієна.
2. Тиждень перед Великоднем називають Вербним. Тоді освячують вербу.
Повернувшись з церкви додому, цими освяченими гілочками плескали по дітях, приказуючи: «Будь здоровим як вода, а багатим як земля. За
тиждень — Великдень».
3. Ще один народний вірш про
калину:
Криниця, журавель і кущ калини —
Безсмертя символ, символ Батьківщини,
Це символ вірності, це символ чистоти.
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Це символ долі, щастя і краси,
І чистої дівочої коси.
4. Говорила мати: «Не забудься, сину, Як будуєш хату, посади калину».
5. З гілочки калини батько синові виготовляв сопілочку, а слабеньким
дівчаткам-немовляткам майстрували колисочку із калини. Дівчата вишивали на
сорочках калину, її вплітали у віночок. Калину оспівують у поезіях, легендах,
піснях.
Звучить пісня «Червона калина» (Н. Май).
Завершуючи
нашу зустріч, надається слово учням, які читають вірші про рідну Батьківщину та
її обереги.
1. У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
2. Що таке Батьківщина?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі.
3. Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
4. Серед лугу лелека,
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
5. Найкраща у світі — моя
Україна.
Її обереги — верба і калина.
І нам найрідніші Вітчизна і мати,
То як же нам щиро її не кохати?
6. Тож сьогодні гордо
Про рідну Україну
Всміхнена й щаслива
Пісня наша лине.
7. Добрим, щирим словом,
Ласкою, привітом,
Хай лунає дзвінко
Пісня розмаїта.
Звучить пісня «На нашій Україні».
